Одна з експозицій відкрита у київській галереї «Лавра». Фото автора
Віктор Сидоренко — один зі знакових українських художників повоєнного покоління, чий проєкт «Жорна Часу» представляв Україну на 50-й Венеціанській бієнале. Познайомитися з його роботами різних періодів можна на трьох локаціях міста.
Художник, якому 31 грудня 2021 року виповнилося 68 років, пропонує поціновувачам мистецтва свій міждисциплінарний проєкт «Всі кольори спектру — це біле світло». Він охоплює твори, виконані у різних жанрах: живопис, фотографія, відеоарт, інсталяції та скульптури за більш ніж 25-річний період.
Віктор Сидоренко пише станкові картини, створює масштабні скульптури, працює з відеоартом. Використовує у своїх роботах ушкодження, подряпини, білі плями під слідами інших шарів — завдяки цим характеристикам вони набувають позачасового ефекту. Головні теми творчості художника — формування суспільства трансгуманізму та нових соціальних субкультур, значення та цінність терміну «людина» в епоху нових цифрових мета всесвітів.
«Вся моя творчість про одного персонажа, який з різними сенсами переходить із проєкту у проєкт. Різниця між першою появою персонажу у 1996 році та його сучасною варіацією — величезна. Тоді він був пов’язаний з історичним тлом, а тепер живе вже без нього», — зазначає Віктор Сидоренко.
Перша частина проєкту під назвою «Технології травм» поєднує різнобічні періоди та техніки, й має ретроспективний характер. Головна тема — неопрацьовані історичні травми соціальної архітектури XX століття. Виставка включає роботи із серій «Цитохронізми», «Амнезія», «Свідки» та «Жорна Часу».
Серія «Свідки» — це портрети людей з різних історичних епох, які отримали фізичну чи психологічну травму. Роботи покриті нашаруваннями фарби червоного чи зеленого кольору, що нагадують йод та зеленку.
Центральна частина — роботи з серії «Цитохронізми», що почалася близько 25 років тому. Є серія садово-паркової скульптури, що демонструється вперше.
Завершальна частина — лабораторія, в якій можна побачити реконструкцію інсталяції «Жорна часу» та фотографії, що були створені в процесі роботи над інсталяцією.
«Сьогодні травматичний досвід став основою консолідації спільнот. Це пам’ять про класову несправедливість, війну, блокаду і голод, міжнаціональну ворожнечу та сексуальну нетерпимість. Образ жертви транслюють люди, що мають ці травми, вони стають заручниками і не можуть вийти з цього. Суспільству вже час пройти терапію, проговорити ці травми і позбутися їх, почати будувати діалог не з обвинувачень. Перестати ідентифікуваати інших не завдяки травми», — розповів куратор Андрій Сігунцов.
Коли: до 1 лютого
Графік роботи: щодня окрім неділі та понеділка з 11:00 — 18:00
Де: Київська міська галерея мистецтв «Лавра», провулок Лаврський, 7
Вхід вільний
Друга частина проєкту, виставка «Безмежне життя Смерті» представляє серію робіт на тему кріоніки — технології заморозки людей та тварин і сподіванням на те, що в майбутньому їх вдасться оживити. Проєкт відсилає як до християнського звичаю збереження останків для повстання у своїх тілах на Страшному суді, так і до питання другого шансу з галузі біоетики.
Вперше цей проєкт 2007 року під назвою «Новий ковчег» був показаний в столичній галереї «Колекція». В ньому художник зобразив не тільки людей, а й інших істот, без яких неможливе повноцінне життя людини.
«Назва „Безмежне життя смерті“ переводить питання кріоніки в простір біоетики і постгуманізму, — зазначив куратор проєкту Андрій Сігунцов. — Сьогодні повернення до життя є утопією чи антиутопією, одна головне питання виставки — наскільки етичним є повернення до життя. Гуманізм стверджує, що життя людини безцінне. Водночас економісти, юристи, працівники страхових компаній намагаються підрахувати його вартість. Так, сьогодні заморозка тіла коштує 28 тисяч гривень. А за життя українця його родині відшкодовують 200 тисяч гривень».
Роботи проєкту розміщені у напівтемному приміщенні, що нагадує кунсткамеру, а також імітує уявний храм, в якому зберігаються рештки істот для подальшого їх пробудження та повернення до життя. Відвідувачам пропонують самим пошукати відповідь на питання, наскільки це етично, як зміниться наше сприйняття себе і світу, якщо з’явиться можливість безсмертя.
Коли: до 9 січня
Графік роботи: щодня окрім понеділка та четверга з 10:00 — 17:45 (каса до 17:00);
Де: Національний музей «Київська картинна галерея», вул. Терещенківська, 9
Вартість квитків: 70 грн; пільговий (пенсіонери, студенти, школярі) — 35 грн.
Третя частина проєкту — виставка «Нульовий рік. Ідея світла» представляє нові роботи ВІктора Сидоренка. В їх основу лягли експерименти з оптикою на теми прикордонних відчуттів між реальним та зримим, фактичним і бажаним. Проводячи свого героя через психологічні досліди, ірраціональні процеси та перевтілення, художник продовжує виснажливу підготовку головного героя до того, що начебто ніколи не настає — невідворотної зустрічі з собою. Це виставка про забуту сьогодні людяність, про мистецтво комунікації та можливість дивитися на світ та інших відкритим поглядом.
«Віктор Сидоренко — видатна постать в українському мистецтві. Його роботи завжди вражають своєю глибиною. З плином часу відбувається трансформація його Персонажа, яку демонструє кожна серія. Ця виставка висвітлює не тільки подорож Персонажа між різними просторами та процес його перевтілення, а й зміну людства та навколишнього світу в умовах нової реальності», — зазначила директорка Центру сучасного мистецтва Наталія Шпитковська.
Глядач застає Персонажа в момент проживання «нульового року», який є водночас точкою невизначеності й точкою трансформаційного потенціалу, радикального переосмислення. В алегоричному значення шлях Персонажа Віктора Сидоренка — це поступова еволюція людства від суспільства гуманізму до суспільства трансгуманізму. Гуманізм і центральна роль людини зрештою призвели до екологічної кризи. Художник пропонує роздуми, якою має бути «надлюдина» трансгуманістичної епохи, як вийти за межі людського, не втрачаючи людяності.
«На людство впливають технології. Ми дивимося на світ іншими очима, інколи наче через збільшуване скло, що деформує наше сприйняття», — зазначив Віктор Сидоренко.
Коли: до 12 лютого, з 11:00 до 21:00
Де: Центр сучасного мистецтва М17, вул. Антоновича 102-104
Вартість квитків: 100 грн, для школярів, студентів та пенсіонерів 70 грн.
Віктор Дмитрович Сидоренко народився 1953 року в Талди-Курган, Казахстан. Живописець, автор інсталяцій, фото та відео проєктів, наукових та публіцистичних текстів. Його сім’ї довелося виїхати з України після політичних репресій. Жив у Харкові, 1985 року переїхав до Києві. Здобув професію художника в Харківському художньо-промисловому інституті. З 1980-х веде активну творчу та соціальну діяльність. Віцепрезидент Національної академії мистецтв України, академік, професор живопису. У 2001 заснував і очолив Інститут проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України.
У 1996 році після проекту «Вторгнення» розпочав розробляти тему персонажу, над образом якого працює і досі. Ідею малювання героїв почерпнув із старих фото радянських часів. На початку персонаж апелював до переживань щодо теми радянського досвіду, але згодом трансформувався і перетворився на уніфікований транзитний образ.
У 2019 році Віктор Сидоренко представив у Києві проєкт «Несвоєчасне». До нього увійшло близько 50 робіт — фотографії, ескізи, живопис, відео, які об’єднує тема пляжу.
,