Час повертатися

Read Time:7 Minute, 50 Second

>Камера

Фото надане автором

73-й Франкфуртський книжковий ярмарок — одна з перших великих міжнародних подій на книжковому ринку після поширення коронавірусної хвороби

Мета таких масштабних заходів — проаналізувати стан справ у галузі, позначити слабкі точки та спробувати з’ясувати, як підтримати культуру в непростий час. До 25 тис. відві­дувачів на день з 60 країн — саме на такі показники сподівалися організатори. Насправді людей було відчутно менше, але культурне розмаїття ярмарку таки вразило: цього року 41 країна презентувала національні стенди, зокрема Тайвань, Аргентина, Бразилія, Туреччина, Руанда. Можливо, далося взнаки скасування великих ярмарків у Болоньї та Лондоні, тож видавці з усього світу вирішили скористатися можливістю обмінятися думками та виробити спільні стратегії подолання наслідків карантинів.

Коли директор ярмарку Юрґен Боос презентував професійній спільноті цьогорічну програму, то зазначив, що особисте спілкування не замінити взаємодією на цифрових майданчиках, тож було обрано гібридний формат ярмарку: онлайнові майстер-класи поєднували із зустрічами та дискусіями наживо. Онлайн-події транслювали на екран так званого Frankfurt Studio у дворі ярмарку площею 500 м2. «Те, що організатори таки змогли забезпечити гібридний формат, — уже велика перемога. Кожна країна залишилася наодинці з необхідністю запроваджувати національні локдауни, посилювати чи послаблювати протиепідемічні заходи, тому зрозуміти реальний стан справ у книжкових галузях украй важко. Аналітичні дані неточні, прогнози переписують чи не щомісяця, тенденції змінюються. Можливість поговорити з іноземними колегами наживо або у віртуальному тет-а-тет форматі виходить на перший план і стає неоціненним джерелом інформації», — зазначає книжкова аналітикиня Інна Білоножко.

Перші два дні, закриті для широкої публіки, були присвячені стратегічним сесіям і дискусіям щодо захисту авторського права, ринку дитячої книжки та обговоренню інновацій, до яких галузь підштовхнула пандемія. Одне з основних питань, що на ньому зосередилися видавці, — способи, у які можна звести правовласників і потенційних покупців у час інформаційного перенасичення, коли видавець уже не готовий реагувати на численні каталоги з анотаціями. Боос зазначив, що цього року для видавців було доступно понад 400 тис. тайтлів, докладна інформація майже про 7 тис., з яких викладено онлайн на сайті ярмарку. Перемовини між агентами й видавцями вже традиційно відбувалися в зоні LitAg. Як показує практика минулих років, це реальна можливість продати права для видавців, чиї каталоги не такі відомі на міжнародному ринку, як Suhrkamp або Random House. Однак наслідків пандемії все ж годі не помітити: площу агентської зони цього року зменшили, і якщо раніше на ярмарку могло одночасно працювати до п’ятисот літературних агентів, цього року так званих workstation, місць для перемовин, було лише 140. Та й оренда однієї станції коштувала майже €1000 на день, тож малі незалежні видавці навряд могли собі їх дозволити.

Гасло Франкфуртського книжкового ярмарку-2021 — «Re: connect». Видавців закликають об’єднуватися навколо спільних тем і подій, шукати точок дотику, наголошувати на універсальному досвіді, але поважати культурне розмаїття. «Ми щасливі зустрічати людей наживо. Це базова потреба для видавців, адже саме так розвиваються робочі відносини. Дуже важливо поєднувати онлайн- та офлайн-формати, бо лише наживо можна встановити довірливі взаємини», — прокоментувала менеджерка міжнародних проєктів Франкфуртського ярмарку Пернілла Старк. Попри високий рівень безпеки на ярмарку та численні протиепідемічні заходи, відвідувачів цього року значно менше, ніж у 2019-му, а від України приїхали лише окремі представники видавництв. Перекладачка Роксолана Свято на ФКЯ вже вдруге, цього року вона взяла участь у програмі Frankfurt International Translators Program: «Відмінність з позаторішнім ярмарком, звісно, дуже відчутна. Загалом цього року значно менше руху: менше відвідувачів, менше видавництв — і німецьких, і міжнародних. Здається, і національні стенди часто скромніші й не такі розмаїті». Утім, є привід і для стриманого оптимізму: цього року в заходах уперше взяло участь 110 нових організацій, а близько 30 країн, що не мали окремих стендів, приєдналися до онлайн-програми.

В Україні пандемія оголила слабкі місця книжкової галузі: брак інституційної підтримки, слабку консолідацію гравців, нерозуміння держави, які ланки видавничого процесу варто підтримувати, і, звісно, різке падіння й так невисокого читацького попиту

Мати свій павільйон важливо не лише гігантським корпораціям, а й невеликим видавцям. «Видавці хочуть мати реальні павільйони насамперед для того, щоб установлювати зв’язки з новими відвідувачами, іншими видавцями та агентами. Ярмарок потребує не лише запланованих контактів, а й геть нових», — вважає перекладач Крістіан Вайзе. Таким незалежним видавництвам із меншими стендами віддали частину Павільйону 3, а також окрему «Сцену незалежних видавців». Цікаво, що цей майданчик збирав не менше глядачів, аніж павільйон Das blaue Sofa, де виступали зірки ярмарку та офіційні делегації.

Також у Франкфурті було представлено міжнародний звіт про стан справ у книжковій галузі. На оптимістичні показники ніхто й не сподівався, тож зменшення тайтлів більш як у половині з 27 проаналізованих країн не стало сюрпризом. Утім, очікувано зростає частка електронних форматів та аудіокнижок. Судячи з кількості представлених книжок і заявлених подій, з найменшими втратами з пандемії вийшли країни, де держава вчасно запровадила програми підтримки книгарень та малих видавців, як-от Велика Британія й Німеччина. Більшість розвинених ринків пройшли пандемічний рік непогано, стверджує Білоножко: «Я виокремила б кілька основних причин: по-перше, видавництва швидко адаптувалися до дистанційних умов роботи; по-друге, ризик утратити ключовий канал збуту — книгарні, які закрилися на час карантину, — змусив і авторів, і видавців, і книготорговців об’єднати зусилля, щоб гуртом промотувати читання книжок. А по-третє, фінансово нестабільний 2020 рік довів, що саме книжки є чудовою опцією недорогого, але цінного подарунка». Пернілла Старк підтверджує цю думку: «Під час локдауну попит на книжки в Німеччині не просто не впав, а навіть зріс, тож нині багато хто з видавців почувається досить непогано. Упродовж пандемії люди в Німеччині повернулися до читання».

Проте Тім Рьослер, стажист невеликого незалежного видавництва Kupido, не зовсім поділяє такий оптимізм: «Для презентації і промоції книжок 30 хвилин, які дають на цьогорічному Франкфуртському ярмарку, не досить». Тім підкреслює, що найкраще почуваються великі видавництва на кшталт Suhrkamp, що можуть дозволити собі величезні стенди. Водночас малим видавцям непросто навіть потрапити до книгарень, бо комунікація між видавцями та книгорозповсюджувачами в Німеччині відбувається не напряму, а через посередників, що більше зацікавлені у співпраці з уже відомими потужними брендами, ніж у налагодженні контактів з новачками. Останнім здебільшого доводиться сподіватися на грантову підтримку та літературні премії, що дають змогу суттєво підвищити продажі. Та на певні поступки цього року німецька влада таки пішла: вперше продаж книжок на стендах дозволили вже з п’ятниці, а не в останній день ярмарку. Це допомогло видавцям заробити напряму, без посередництва Асоціації німецьких видавців та книгорозповсюджувачів.

Почесним гостем ФКЯ стала Канада. Перемовини щодо участі Канади в цьому статусі тривали від 2013 року. Ще у 2017-му канадські книговидавці поставили собі за мету перекласти 200 книжок німецькою, щоб гідно представити країну у Франкфурті, і нині перекладів уже понад 350. Канадський павільйон, розташований на окремому поверсі, справді вражав: команда сміливо поєднала тему природи з високими технологіями. Ґонсало Солді, дизайнер проєкту, спробував за допомогою інсталяцій, що імітують річки, гори й ліс, показати джерело натхнення канадських авторів. На бокові стінки інсталяцій проєктували відео з місцевими видавцями, авторами, дизайнерами, літературними агентами — так виникало враження безпосереднього контакту з мовцями. Кожен відвідувач павільйону міг побачити на панелях не лише відомих письменників, а й тих учасників літературного процесу, які найчастіше лишаються в тіні. Головною гостею від Канади стала букерівська лауреатка Марґарет Етвуд, однак вона взяла участь лише онлайн. Утім, без зіркових авторів ярмарок усе ж не залишився. Так ірландський прозаїк Колм Тойбін презентував на ярмарку переклад нового роману «Маг» про життя Томаса Манна. З того, як Тойбін добирає своїх героїв, легко відчитати його літературний канон: ірландцю близький і модний харизматичний Генрі Джеймс, і сповнений сумнівів Томас Манн, оскільки в інших прозаїках Тойбін бачить складові власної ідентичності. Під час презентації Тойбін зазначив, що його завдання як автора — створити ілюзію буття у чиїйсь голові, таку переконливу, що вона видасться реальною.

Ще один важливий гість цьогорічного ярмарку — публіцист Флоріан Іллієс, автор бестселера «1913: Рік перед бурею» («1913: The Year Before the Storm», 2013) про історію Європи напередодні Першої світової війни. На Франкфуртський ярмарок він привіз свою нову книжку «Любов у час ненависті» («Love in a Time of Hate», 2021), у якій розповів про 30-ті роки ХХ століття крізь призму любовних історій відомих тогочасних інтелектуалів: Симони де Бовуар і Жана-Поля Сартра, Каті та Томаса Маннів, Гелени Вайґель та Бертольда Брехта. Історія почуттів у книжці розгортається паралельно з глобальною і страхітливою історією Європи ХХ століття.

Павільйон 4 вже традиційно відвели під національні стенди. Позаторік український стенд, на якому було представлено видання трьох десятків видавництв, став досить популярним серед відвідувачів. Однак цього року, на жаль, Україна на ярмарку не представлена. Окремого грузинського стенда цього року також не було, однак грузинська команда організувала дискусію наживо, щоб розповісти німецькій публіці про свої найцікавіші видання останніх років. Директор Літературного музею Лаша Бакрадзе назвав одним із факторів популяризації грузинської літератури за кордоном саме статус почесного гостя Франкфуртського книжкового ярмарку-2018. За три роки збільшилася і кількість перекладів з грузинської мови, і загалом упізнаваність авторів за кордоном. Досвід Грузії підказує нам один з можливих сценаріїв популяризації української літератури у світі, хоча такий шлях, звісно, вимагає чималих коштів та активної позиції державних культурних інституцій.

Місця майбутніх почесних гостей ФКЯ закріплено за Іспанією (2022), Словенію (2023) та Італією (2024). Уже цього року стартувала презентація іспанської літератури на міжнародній арені: їхня програма, хоч і онлайнова, — була чи не найбільша серед усіх національних, а масштаб стенду вражав. Читачам укотре нагадали, що культурна дипломатія — це гра в довгу, що передбачає спільні зусилля, та послідовну стратегію.

В Україні пандемія оголила слабкі місця галузі: брак інституційної підтримки, слабку консолідацію гравців, нерозуміння держави, які ланки видавничого процесу варто підтримувати, і, звісно, різке падіння й так невисокого читацького попиту. І це привід замислитися: чи туди прямуємо та чи справді єдина причина кризи у книжковій галузі — пандемія? Нарешті, що робити для того, щоб Україна повернулася на книжкову арену оновленою та сильнішою? Адже якщо не повернемося, про нас просто забудуть. 

Happy
Happy
0 %
Sad
Sad
0 %
Excited
Excited
0 %
Sleepy
Sleepy
0 %
Angry
Angry
0 %
Surprise
Surprise
0 %

Average Rating

5 Star
0%
4 Star
0%
3 Star
0%
2 Star
0%
1 Star
0%

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *