Підґрунтям для профілактики неонатальної діареї у поросят є належні умови годівлі й утримання свиней, недопущення поповнення поголів’я хворими тваринами чи бактеріоносіями.
Про це пише журнал The Ukrainian Farmer.
За можливості слід уникати перегрупування поросят до утворення в них активного імунітету до збудників факторних хвороб. Осиротілих або зайвих поросят бажано вигодовувати штучно: не підсаджувати їх до іншої свиноматки навіть у межах одного сектора. Бо поява нової мікрофлори провокує спалах захворювання, а кількість загиблих поросят значно збільшується.
Як імунопрофілактику неонатальної діареї доцільно застосовувати вакцини-анатоксини, гідроокисалюмінієві чи формолвакцини, сконструйовані з місцевих штамів патогенних клостридій, колібактерій, сальмонел та інших збудників конкретного господарства.
Виділяти нові штами збудників для оновлення складу вакцин треба щоквартально, інакше ефект від їх застосування буде тимчасовим. Імунізація вакцинами захищає поросят у середньому на шість місяців.
Застосування імуностимуляторів, як-от тканинні препарати, створює додатковий ефект у формуванні імунітету.
Імунізація свиноматок мінімізує бактеріоносійство, що знижує загальний бактеріальний фон у тваринницькому приміщенні, а також сприяє формуванню колострального імунітету в новонароджених поросят.
Найбільший ефект досягається за дворазової вакцинації супоросних свиноматок у останній період поросності (65 і 90 днів), хоча це і пов’язано з певними додатковими чинниками ризику.
Для профілактики в групі дорощування поросят імунізують дворазово у віці 15 і 40 днів вакциною-анатоксином, виготовленою з відповідних штамів.
На стійкість молодняку до неонатальної діареї впливає стан організму свиноматки у поросний період, що вкрай залежить від умов годівлі й догляду.
За виникнення захворювання вдаються до дезінфекції препаратами зі спороцидними властивостями.
Нагадаємо, кількість загиблих від неонатальної діареї поросят може сягати 90%.
