Псування знижує якість і кількість кормів. Три продукти гниття ‒ це тепло, кислоти й вуглекислий газ, пише журнал The Ukrainian Farmer.
Критичні точки якісного силосування:
1. Правильно збережений силос не нагрівається. Внутрішня температура бурту має бути не вищою, ніж у день збирання. Перевірити температуру можна зондовим термометром. Зайве тепло ‒ це енергія, витрачена гнилісною флорою, що повинна була бути збережена для споживання коровами.
2. Правильно збережений силос приємно пахне. Мета ‒ достатнє продукування молочної кислоти, і вона не має запаху. Силос повинен мати тільки солодкуватий запах подрібнених рослин. Натомість кислоти псування мають неприємний запах від розпадання поживних речовин корму. Запах є ознакою втрати поживної цінності корму.
3. Добре консервований силос не дає усадки. Ферментативні бактерії перетворюють молекули 6-вуглецевого цукру на 3-вуглецеву молочну кислоту. Втрати відсутні, бо весь уміст лишається в силосі. Молочну кислоту корови легко засвоюють, вона забезпечує всю енергію, що містилася в цукрі.
Під час збирання врожаю його рН ‒ близько 7. Для пригнічення росту гнилісної флори необхідно якомога швидше знизити рН понад 5. Молочна кислота ‒ єдина природна органічна кислота, що здатна зробити це. Гнилісна флора перетворює цукор на кислоти, які мають нижчий рівень рН. За низького pH гнилісна флора легко пригнічує свій ріст.
Коли в силосі утворюються кислоти псування (найпоширеніші з них ‒ оцтова й масляна), втрачається вуглець у вигляді вуглекислого газу, а енергія, яка його утримувала, втрачається у вигляді тепла. Вуглець може утворюватися тільки в результаті розпадання сухої речовини, а не з води. Відповідно під час цього процесу спостерігають усадку. Усадка свідчить про втрати сухої речовини й енергії.
Усадку можна виміряти на стінці силосної ями, щоб розрахувати відсоток втрат. Силос складається приблизно на 1/3 із сухої речовини і на 2/3 ‒ з води. Вода не втрачається під час псування, тому відсоток втрати сухої речовини вищий, ніж відсоток усадки. Якщо силос дає 3% усадки по висоті вздовж стінки силосної ями, а силос містить 38% сухої речовини, то було втрачено близько 8% сухої речовини. Це ‒ місячна втрата корму за рік. Така кількість втрат для силосу, не обробленого силосним інокулянтом, ‒ типова.
Та враховуючи, що більшість природних бактерій ‒ це штами гнилісної флори, втрати можуть бути вищими чи навіть катастрофічними, особливо для люцерни. Оброблення 100% силосу інокулянтами є стандартною практикою для добре керованих господарств, оскільки зберігає більше кормової цінності, ніж вартість продукту, і може запобігти катастрофічній втраті всього бурту.
Раніше ми писали, як забезпечити правильний антагонізм мікроорганізмів для зброджування силосу.
