Лікування й вакцинопрофілактика неоспорозу у ВРХ відсутні, тому потрібно мінімізувати передачу збудника хвороби Neospora сaninum від собаки до корови.
Про це в журналі The Ukrainian Farmer пише науковий співробітник ТОВ «Центр ветеринарної діагностики» Богдан Нижник.
По-перше, собаки не повинні мати доступу до пасовищ, кормів і води, а також до місць отелення й утримання корів. Їхня присутність на території господарства можлива хіба що для відлякування безпритульних собак і вовків, які можуть поширювати інфекцію, але з дотриманням низки обмежень, наголосив він.
По-друге, потрібно дотримуватись санітарно-гігієнічних умов під час отелення й належним чином утилізувати біологічний матеріал.
Аби мінімізувати поширення паразита від корови до плода, слід діагностувати всі випадки аборту в господарстві. Також треба дослідити всіх корів, які абортували, мали мертвонароджених телят і в яких новонароджене теля загинуло протягом перших 24 годин життя з невідомих причин, на наявність антитіл до N. сaninum.
Серопозитивних тварин, які мають антитіла до N. сaninum, а отже, пожиттєвих носіїв паразита, слід вибраковувати і також дослідити споріднених із ними тварин. Утім, якщо серопозитивних тварин ‒ значна кількість у стаді, усіх вибраковувати буде економічно не доцільно, тому їх варто промаркувати й не використовувати для подальшого розведення, а народжених від них телят тільки відгодовувати на забій.
Визначити серопозитивних телят можна до отримання першої порції молозива чи після шести місяців від народження.
Заходи з контролю неоспорозу ‒ не одноразова дія, а безперервний процес, що вимагає постійного моніторингу й оцінювання результатів. Для цього потрібно проводити періодичні серологічні дослідження стада ВРХ, перевіряти всіх придбаних/новоприбулих тварин, які можуть бути носіями паразитарної інфекції, вести детальні записи про аборти, народження телят із нервовими явищами та результати лабораторних досліджень, здійснювати контроль неоспорозу ВРХ комплексом заходів біобезпеки та вилученням інфікованих тварин зі стада.
