Вже скоро ми будемо святкувати Великдень, велике християнське свято. Воно вважається найсвітлішим, найважливішим святом весни й пов’язують його з Воскресінням Христовим, яке розкриває радість перемоги Божого Сина над смертю й вічним забуттям.
Напередодні «Східний проєкт публікує цікаві традиції святкування Великодня, про які розповіли у «Путівнику з українськмии звичаями» українські науковці та дослідники історії.
Що ж клали українці на освячення до Великоднього кошика?
Це не найпростіше запитання, і чіткої інструкції з відповіддю на нього просто не існує. Річ у тому, що в різний час та в різних регіонах України побутувала своя традиція.
Звісно, найважливішими атрибутами Великоднього кошика є паска та крашанки, а далі багато чого залежить від контекстів.
Так, на Поліссі в кінці ХІХ і на початку XX століття до великоднього кошика вкладали хрін, мед, сіль, шмат вареного і сирого сала, шматок печеного м’яса.
На Бойківщині й досі побутує традиція прикрашати кошик зеленню, барвінком, першими квітами.
Серед страв, які вкладають у кошик, можна зустріти такі: кільце ковбаси, печене сало, шинку, плесканку, масло, сіль, хрін, а часом і часник.
Яким був святковий стіл на Великдень у минулому
Звісно, в центрі уваги самого столу — паска, навколо якої викладають крашанки чи писанки. Для цього обирають найкрасивіший таріль. Крашанками та паскою починають недільний сніданок і обід — ритуал розговіння*. Святкова трапеза завжди починається з яйця і паски, а далі куштують решту страв. Досі збережена традиція «христосуватись» — вигукувати «Христос Воскрес» і обмінюватися крашанками.
На стіл також ставлять вершкове масло, сирну плесканку і коники (Гуцульщина). Аби виробити сирних коників з вершниками потрібно мати неабияке вміння та досвід, а ще – потрібну консистенцію сиру.
У минулому обовʼязковою стравою до Великодня було ціле печене молочне порося, начинене гречаною кашею, а заможніші господарі використовували рис, що підкреслювало їхній соціальний статус. Ті ж, хто не міг дозволити собі таку розкіш, запікали цілу щуку чи іншу рибину в маслі.
Серед Великодніх страв зустрінемо пироги з м’ясною начинкою, кільце печеної ковбаси, сальцесон, киші чи кров’яні ковбаси, ковбаси, начинені пшоном чи картоплею, драглі або ж холодець, печену ягнятину, локшину з гускою, вуджене м’ясо, сало, печену підчеревину. На Слобожанщині готували смажених ягнят, індичок та гостили копченими окістами.
Багато родин, які не могли собі дозволити широкий асортимент м’ясних страв на Великдень, тримали у діжечках кільце ковбаси чи шматок солонини ще з Різдва.
Досить довгий час в Україні зберігалась давня практика збереження м’ясних продуктів у смальці. Для цього кільця ковбаси вкладали у макітру/глиняний горщик та заливали розтопленим смальцем. Без доступу кисню такі продукти легко зберігались кілька місяців.
Обов’язковим до м’ясних страв подавали хрін чи цвіклі — буряк з хроном. Вважалось, що на Великдень неодмінно потрібно скуштувати пекучого кореня — зʼїси невеликий шматочок і хрін допоможе, коли заблукаєш у лісі.
