Без перебільшення можна сказати: родина – це найважливіше, чим багата людина. Це і початок нового життя, і продовження прекрасного роду. Сім’я, яку людина створює, дарує їй надійну опору в житті, міцну підтримку в різних ситуаціях. «Я й не думала, що буду працювати у Службі порятунку. Тим більше не знала, що ця робота подарує мені сім’ю», – розпочала нашу розмову Рената Ящук. Жінка працює в Головному управлінні ДСНС майже 10 років. За освітою вона юрист, але, мабуть, так було завгодно долі, щоб студентка-старшокурсниця опинилася у пожежній частині, залишилась там працювати і зустріла свого майбутнього чоловіка, з яким щаслива у шлюбі майже 8 років.
За дивним збігом обставин, який вже тепер можна розцінювати як певний знак долі, перший день робити Ренати Ящук на посаді диспетчера припав саме на День рятівника, 17 вересня. «У 2012-му році оголошували набір на диспетчерів у пожежні частини. Я навчалася на останньому курсі в університеті, і була в пошуках роботи – вирішила спробувати тут. Мені вона подобалась, хоча й розуміла, що бути диспетчером – надзвичайно відповідально та нелегко». Пройшовши стажування, дівчину направили на роботу в 3-тю державну пожежну-рятувальну частину міста Чернівці. В одній зміні з нею працював й Анатолій Ящук. Чоловік був пожежним-рятувальником. «Коли на пульт зв’язку частину приходило повідомлення про пожежу, я направляла на місце події черговий караул, в якому працював Анатолій. Тоді й не думала, що це мій майбутній чоловік», – каже наша співрозмовниця.
Їх історію знайомства тепер обоє згадують з посмішкою: у перший ж день ледь не посварилися – Рената зробила зауваження Анатолію за якусь дрібницю. Та чоловіка це зовсім не обурило. «Мені сподобалась ця дівчина, тому далі я намагався вчинками проявити свою увагу до неї, слова були би зайвими, – скромно ділиться чоловік. – Я був спокійний і наполегливий, і вже за кілька місяців зустрічей зробив пропозицію руки і серця».
Роботу, яка об’єднала серця рятувальників, зі своїм особистим життям вони намагаються не переплітати. «Ми чітко розділяємо службове і особисте. Можна сказати, що завдяки Службі порятунку наша сім’я народилась, проте ми вирішили для себе: вдома – менше про роботу. Хіба що можемо поділитися один з одним, як минуло чергування», – розповідає про свої переконання родина Ящук.
Зараз жінка перебуває у декретній відпустці по догляду за донечкою, а чоловік продовжує нести службу командиром відділення 3 державної пожежно-рятувальної частини міста Чернівці. Кажуть, що робота разом в одній структурі для їх родини приносить користь – вони краще розуміють один одного, підтримують. «Буває, приходжу втомлений з чергування після важкої пожежі – і дружина мене розуміє, як ніхто інший, адже зсередини знає всі труднощі моєї професії», – ділиться Анатолій. Мабуть, ніхто інший не розумів би й Ренату, яка до декрету працювала інспектором й нерідко посеред ночі виїжджала на пожежі. «Тепер вже й самій смішно, що коли я прийшла на службу, була впевнена, що це тільки робота. Не думала ні про які знайомства, а тим паче про щось серйозніше. І як багато отримала в результаті: і улюблену роботу, і міцну родину. Мабуть, у долі були кращі плани», – поділилась з нами Рената Ящук.