Після повернення президента США Дональда Трампа до Білого дому політика США щодо війни росії проти України зазнала різкої трансформації. Його публічні заяви, демонстративна відстороненість від союзницьких зобов’язань і намагання «домовитися з путіним» фактично відкривають нову епоху — епоху політичного егоїзму, у якій питання свободи і справедливості поступаються перед «вигодою» та «угодами».
Трамп діє не як державник, а як підприємець — він мислить угодами, а не принципами
Про це i-ua.tv заявив політик, Заслужений юрист України Микола Голомша.
1. Трамп і стратегія «замороженого миру»
Трамп дедалі відвертіше просуває ідею «швидкого миру» — тобто припинення вогню без повернення окупованих територій. Під виглядом «прагматизму» він насправді легітимізує частину російських завоювань. Такий підхід означає, що Україну можуть поставити перед вибором: або погоджуєтесь на «мир за будь-яку ціну», або ризикуєте втратити підтримку США.
Для Трампа це політична гра — продемонструвати «ефективність» власного стилю переговорів і довести, що він здатен зупинити війну там, де «невдахи демократії» не змогли. Проте для України це небезпечний капкан: «мир» без справедливості лише заморожує агресію і готує новий етап війни.
2. Переформатування допомоги
Один з найреальніших ризиків — скорочення або умовність військової допомоги. Уже зараз у США звучать тези про необхідність «контролювати витрати» і «зосередитись на внутрішніх проблемах».
Трампівська команда може перевести підтримку України у формат «кредитної лояльності»: допомога — лише тим, хто погоджується на політичні умови Вашингтона. Це зробить Україну заручницею не військової, а політичної гри.
Водночас Конгрес і Пентагон залишаються потужними контрвагами. Якщо українська дипломатія зуміє працювати не лише з адміністрацією, а й із Сенатом, аналітичними центрами, ветеранами й громадянськими лідерами — Україна може утримати баланс.
3. Посилення «другого фронту»: Європа
Європейський Союз розуміє, що на тлі непередбачуваності Трампа йому доведеться брати на себе більшу відповідальність. Німеччина, Польща, Франція вже обговорюють створення окремого оборонного фонду для України — незалежного від позиції США.
Якщо Трамп і далі демонструватиме байдужість, Європа спробує перехопити ініціативу. Але це буде повільно, з надлишком бюрократії та страхом «перед власними виборцями». Україна мусить допомогти ЄС діяти рішучіше — показати, що допомога Києву це не альтруїзм, а захист самої Європи від російської експансії.
4. Російський фактор: ставка на Трампа
кремль, очевидно, бачить у Трампі шанс. російські пропагандисти вже просувають наративи про «нову реалістичну Америку», яка «втомилась від війни». Візити таких осіб, як дмітрієв, — це лише початок тиску.
росія буде намагатись перетворити будь-які заяви Трампа на інструмент легітимації окупації. Її мета — створити видимість, що питання України вже вирішене між «великими», і лише формальність відділяє світ від «миру».
5. Сценарії для України
Сценарій 1. «Угода на умовах росії»
Трамп, прагнучи показати «ефективність», може натиснути на Київ, аби погодитися на припинення вогню без деокупації. Це був би сценарій часткової капітуляції — небезпечний не лише для України, а й для самої Америки, бо він підриває віру в силу міжнародного права.
Сценарій 2. «Самостійна Україна»
Україна мобілізує власні ресурси, активізує військово-промисловий комплекс, розширює співпрацю з ЄС, Британією, Канадою, Японією та південними демократіями. У цьому сценарії роль США зменшується, але не зникає повністю — Україна стає суб’єктом, а не клієнтом.
Сценарій 3. «Великий розкол»
Політична непередбачуваність Трампа може розколоти західну коаліцію: частина країн виступатиме за «компроміс», інші — за підтримку України до кінця. Це стане випробуванням єдності Заходу і потребуватиме нової дипломатії — гнучкої, але принципової.
6. Що має робити Україна
• Посилити стратегічну комунікацію зі США: працювати з Конгресом, ветеранами, журналістами, впливовими громадами, які здатні формувати громадську думку всупереч волі адміністрації.
• Утримувати моральну позицію — нагадувати світові, що Україна воює не лише за свою свободу, а й за правила, на яких стоїть цивілізований світ.
Готувати економічну автономію — розвивати власні оборонні технології, енергетичну незалежність, нові торговельні зв’язки, щоб зменшити залежність від волі окремих лідерів.
Протидіяти російській «дипломатії шантажу» — кожен подібний візит чи пропозиція мають одразу розкриватися публічно, щоб світ бачив справжні наміри москви.
«Трамп діє не як державник, а як підприємець — він мислить угодами, а не принципами. Але геополітика — не ринок. Світ не може „купити“ мир, коли поруч із ним стоїть агресор, що руйнує цінності й права людини. Україна має вистояти у новому політичному кліматі не завдяки Трампу, а всупереч йому — через силу правди, солідарності і власної стратегії. Бо саме зараз вирішується не лише доля України, а й доля самої ідеї Заходу — чи здатен він залишатися світом свободи, коли його очолює людина, яка не вірить у справедливість», — резюмує М. Голомша.
