Із трьох основних перешкод для розвитку кооперації в бджільництві України основною є ментальна проблема.
Про це в своїй колонці на Аgrotimes пише один із організаторів «Пасіка 21» Віктор Кравець.
«Бджільництво завжди являло собою спільноту одинаків, переважно з хутірською ментальністю. У цьому нічого поганого немає, але це стримує розвиток галузі, ‒ вважає він. ‒ Вона блокує навіть бажання розмірковувати на тему кооперації. Особливо у старшого покоління, а саме воно і складає більшість бджолярів».
Це пов’язано з іще однією ментальною проблемою, породженою радянським досвідом.
«Усі добре пам’ятають колгоспи разом із бардаком і крадіжками. Виховані тоді звички й досі побутують у нашому суспільстві. Тому сумний досвід тих часів часто проєктується на ідею кооперації як таку і на спроби вибудувати її сьогодні, ‒ пояснює Віктор Кравець. ‒ Хоча люди плутають ситуацію з соціалістичного минулого, коли «все навколо ‒ народне, все навколо ‒ моє», з капіталістичним сьогоденням, коли усе має власника».
Красти доведеться припинити, наголошує він.
«Це важко, але можливо. Особливо за налагодженого обліку й нетерпимості до злодійства. Успішні приклади є, ‒ зазначає Віктор Кравець. ‒ І в Східній Європі працюють кооперативи (колективні господарства), які вже позбулися цих «родимих плям» соціалізму. І в Україні побудовано на основі кооперації чимало успішних бізнесів у різних галузях».
Третя проблема коріннями теж сягає радянської спадщини: про роль держави. Йдеться про законодавчу базу, включно з корпоративним правом і його практиками.
«На жаль, багато питань, пов’язані з бізнесом, усе ще ближчі до СРСР, а не до Європи. Але навіть те, що вже маємо, достатньо для формування стійких форм організації кооперативного бізнесу», ‒ переконаний Віктор Кравець.
Раніше ми писали, чому багато пасік обмежуються лише збиранням меду.
